мѣрити

мѣрити
МѢР|ИТИ (42), Ю, ИТЬ гл.
1. Мерить, измерять:

глѣбъ кнѧзь мѣрилъ мо‹ре› по ледɤ ѿ тъмɤтороканѧ до кърчева Надп 1068; Подобаѥть вѣдати ˫ако пьрвии лѣ(т). лѹною мѣрѧхѹ КН 1280, 564б; не къ прибытъкѹ мѣрити ˫авлениѥ но цѣнити мѣсто по скѹпѹ. и сьмъшлѧти събираѥмѹ цѣнѹ. КР 1284, 225б; а ѥже мѣрити землю не ѿ Ѥгѹптѧнъ? (τὸ… γεωμετρεῖν) ГА XIII–XIV, 229а; и шедъ на мѣсто то. иже показа емѹ м҃ти б҃жи˫а. мѣрѧше мѣсто. ѹвидѣша тѹ живѹщии населници. СбТр к. XIV, 177;

| образн.:

еюже мѣрою чѣрите възмѣритсѧ ва(м). (μετρεῖτε) ЛЛ 1377, 144 об. (1206); то же МПр XIV, 59; ПНЧ XIV, 177б; ПКП 1406, 154б;

| перен.:

Поѹчениѥ въ всѧ часы. бъдѣниѥ. не лѣность но послѹшаниѥ. не мѣрить ни въ коѥмь же дѣлѣ. СбТр ХII/ХIII, 194 об.; то же Пр 1383, 68г; мало(м) слово(м) велика˫а мѣрѧщю. ГБ XIV, 55г; ничтоже суще мало приносимы(х) б҃у... аще и мѣрити вѣсть праведны(м) судомь мл(с)ть. Там же, 205а; не мѣри(т) бо б҃ъ по величьству ѿ на(с) даемы(х). но по любви плодѧщаго. (οὐ μετρεῖ) Там же, 205в;

прич. в роли с.:

не то(ч)ю тварь наводитсѧ ни б҃ъ ѿ мѣрѧщи(х) злѣ бж(с)тво но и та сама тва(р) пакы раздѣлѧетсѧ в собѣ. (παρὰ τοῖς… ταλαντεύουσιν) ГБ XIV, 45а.

2. Умерять, ограничивать, смирять:

цѣломѹдриѥ что ѥсть; мѣрити и съмотрити собе. (μετρῇς) Пч к. XIV, 108.


Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. . 1988.

Игры ⚽ Нужно сделать НИР?

Полезное


Смотреть что такое "мѣрити" в других словарях:

  • рити — ри/ю, ри/єш, недок. 1) перех. Розкопувати, розривати, розпушувати що небудь рихле, сипке. 2) перех. Вибираючи, викидаючи землю, робити, копати заглиблення, яму і т. ін. 3) перех. Викопувати, видобувати що небудь із землі. 4) перех., розм.… …   Український тлумачний словник

  • рити — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • рити — вырабляць з мармуру, дрэва і пад. (пра скульптуры) …   Старабеларускі лексікон

  • ввірити — 1 дієслово доконаного виду довірити щось ввірити 2 дієслово доконаного виду повірити діал …   Орфографічний словник української мови

  • повірити — 1 дієслово доконаного виду прийняти за істину; відчути довір я повірити 2 дієслово доконаного виду звірити щось потаємне; доручити; давати в борг; перевірити …   Орфографічний словник української мови

  • увірити — 1 дієслово доконаного виду повірити діал. увірити 2 дієслово доконаного виду довірити щось …   Орфографічний словник української мови

  • звірити — 1 дієслово доконаного виду розказати відверто; довірити звірити 2 дієслово доконаного виду зіставити; випробувати …   Орфографічний словник української мови

  • отъмѣрити — ОТЪМѢР|ИТИ (2*), Ю, ИТЬ гл. Отмерить. Образн.: не акы скотѹ наслажатисѧ плътьск(ы)… нъ размѣрити при всемь все своѥ житиѥ. да и б҃ъ въ тѹ мѣрѹ ѿмѣрить. на сꙊдѣ. СбТр XII/XIII, 57; никтоже ѿ ц(с)рь вр(а)тъ адовъ избы. ни силнии силою преѡдолѣша ни …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • вірити — рю, риш, недок. 1) у що та без додатка. Бути впевненим, переконаним у чому небудь. || у кого. Бути впевненим у кому небудь, вважати когось гідним довір я. 2) у що, чому та без додатка. Приймати щось за правду. 3) кому. Мати довір я до когось. ••… …   Український тлумачний словник

  • повірити — I рю, риш, док. 1) Прийняти що небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим. || Зрозуміти, усвідомити, що так є насправді. || Дістати певність у чомусь, переконатися. Повірити на слово. 2) кому, чому, в кого. Відчути довір я до кого , чого небудь …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»